«Масляну гуляємо, весну зустрічаємо…»

Масляна – традиційне веселе свято, що дійшло до нас із часів язичництва Київської Русі. Це останній тиждень перед Великим Постом. Так звана Сирна седмиця. Цей період треба провести у доброму спілкуванні з ближніми, рідними, пробачити образи.

Наші далекі предки вважали, що саме в ці дні пробуджується Природа від зимового сну і відбувається чудесне перетворення Сонця – рідного сина язичницького слов’янського бога Коляди в гарного молодого юнака Ярило – Сонце. У давні часи Масляну святкували в день весняного рівнодення по старому стилю. І кожен день мав свою назву: понеділок – зустріч, вівторок - загравання, середа – ласунка, четвер – розгул, розгуляй, перелом, широкий четвер та ін...

Святкували Масляну учні, батьки, вчителі школи, мешканці села, гості. У суботу 25 лютого провели веселі гуляння, конкурси для дітей. Режисером цього дійства була заступник директора з виховної роботи Лавренюк Жанна Володимирівна.

Водили хороводи, співали пісні, влаштовували «криві» танці на площі перед будинком культури рідного села.

Давні люди вважали, що млинець – символ сонця. Разом із ним вони з’їдали частинку сонячного тепла і могутності. Тому стравами Масляної задобрювали слов’янського бога Велеса – покровителя скотарів і землеробів. Так народ намагався привернути успіх у майбутній сільськогосподарській праці.

Батьки учнів влаштовували благодійний ярмарок: розливали духмяний чай із самоварів та військових термосів; пригощали млинцями, варениками, пирогами.